Буйна

Час від часу хочеться зігрітися вогнем,
І побавити його гарячим сонячним мечем!
Час від часу хочеться зігрітися вогнем,
Не тримати свої чари-чари-чари під ключем!
Чи не мало блиска на розтріпаній воді?
Чи не перебрали-брали-брали хвилі у вогні?
Ще не всі я красощі прибрала до душі,
Ще замало це намисто я вдягнула по собі!..

Чисто, все було чисто!
Поки я мала це намисто, було!..
Чисто, все було чисто!
Поки на серці це намисто було!..
Знала я, чи не знала,
Все, що без мене сталося, таємно!
Так тебе чарувала, що загубила чари,
Та даремно!

Час від часу хочеться побавитись з вогнем,
Як уночі, де грохоче, так і тихим-тихим днем.
Час від часу треба поділитися з вогнем,
Най побуде за тобою, як за кам'яним плечем!..
Най побачить твої хвилі-хвилі у воді!
Най нап'ється твого шалу-шалу-шалу для душі!
Най захоче бавити тебе своїм мечем,
Щоб тебе запам'ятали запальною із вогнем!..

Буйно, все було буйно!
Поки намисто мала, було чуйно!..
Буйно, все було буйно!
Поки є це намисто, було буйно!..
Чуйно я прикрашала чарами
Темряву, таку таємну!
Так її чарувала, що загубила чари,
Та даремно!..