Кров і вино

Північ бачить місяць...

Вона каже мені, що я вже не молодий, Хе-ах!
Послухай, лялю, невже ти
І справді живеш ілюзіями
Про цих жалюгідних, нікому невідомих,
Я не побоюсь цього слова, "поетів"?..

Я страшенно люблю п'яну нічну веранду,
В якій вона сказала,
Що губи мої — це лаванда
Ха-ха-ха-ха-ха-ха!

Яка нахрін, лаванда?
Скільки йому вбіса років —
Десять чи дев'ять?

Космос пахне весь зорями,
В них купаєшся вся ти.
Губи твої — це лаванда,
Що упали з висоти!

Господи,
Невже тобою і справді керує
Ось ця бездумна пристрасть
І зовсім не манить поважна любов?
Моя люба, не вір в риму, послухай абзаци.

Смерть на смерть, тузи і козир,
І в бокалі плакало вино.
Я - скелет, забутий в шкіру,
Ребра, зеро, казино.

Море крові! Все в стакані,
Виноград і пальці — дивний сорт.
Колір правди точно знаю —
Він прозорий, шкода ж як...

Кістка пальців на роялі,
Дириґент чомусь без рук,
Я ночую в кулуарі,
То мистецтво тепер я?

Кров і вино! Кров і вино! Кров! | (8)