На нашу долю випала війна

1.На нашу долю випала війна.
Хто б міг подумать, але так вже сталось.
Розбитий цвинтар, знесена стіна
І вже давно в нас серце не сміялось.
А лише плакало. Та й сльози не текли.
І лише кров кипіла в наших жилах.
І лише крокуси під хатою цвіли,
І проліски на свіжих ще могилах.

2.На нашу долю випали плачі
За батьком, що загинув в сорок п'ятім,
Талони, трудодні і "стукачі",
І коляда таємна в рідній хаті.
Всього було, тепер ось ця війна.
Невже завжди так війни починались?
Ти спиш, проснувся, за вікном весна,
В садочку вишні з сонцем обнімались.


3.У тебе плани... Й раптом звук сирен.
Ти в ступорі, ти не готовий вмерти.
Стоїть заледеленілий клен,
Стоять тополі, хмарами підперті.
Все вмить змінилось. Все вже не цвіте,
А хиріє під стовпчиком розлуки.
І де те вічне, вічне і святе.
І що робить - не знають твої руки.


4.Ну а війна - вона ж тут не на день.
А війни були навіть і столітні.
І кожна наша дія - це мішень.
І війни не закінчувались в квітні.
А вони мали лиш один кінець -
Це слово найсвятіше - Перемога.
На нашу долю випала війна
І нелегка до перемог дорога.