Чи було то кохання

Зупинив не рукою, а поглядом,
Поманив мене в світ любові,
Я пішла за тобою без огляду,
Ти мені обіцяв небо й зорі,
Я наосліп пішла, як дитина,
Тільки знала: гарантій ніяких,
Бо усі , хто колись мали крила,
Залишались у пір'ї порватім

А я йшла то позаду, то збоку,
Ти за руку мене тримав,
З часом стали невпевнені кроки,
Твої зорі - звичайний товар
Я наосліп пішла, як дитина,
Тільки знала: гарантій ніяких,
Бо усі , хто колись мали крила,
Залишались у пір'ї порватім

Відпустила твої я руки...
Далі - шлях, де полин, кропива...
Довгий шлях у німої розлуки,
І недовгою ніжність була,
Я наосліп пішла, як дитина,
Тільки знала: гарантій ніяких,
Бо усі , хто колись мали крила,
Залишались у пір'ї порватім,

Ти сказав, що я з серцем поношеним,
Що у дІрках я душу мала...
А чому вона так спустошена?
Бо я нею твою латала....