Чомусь немає радості

Чомусь немає радості від снігу,
Тріщить мороз — а в серденьку пече.
Зима для світу пише білу книгу,
Лиш Україну знов мечем січе.
Чомусь немає радості від свята,
Хоча ялинка сяє від прикрас.
Бо там, на сході, хлопці та дівчата
В цю мить життя виборюють для нас.

І там горять не вогники святкові,
А вибухи лунають навкруги.
Коли п'ємо шампанське — десь у крові
Лежить солдат. Убили вороги.
Тому відсутня радість в ці хвилини,
І сніг оцей — лиш марево зими.
З війною зникла казка для людини,
Думками й серцем там, на сході, ми.

Зігрійте хлопців, янголи небесні!
Своїм теплом наповніть їх серця.
Нехай у кожнім люта крига скресне,
А свята віра квітне до кінця.
Врятуй їх, Боже! Не катуй морозом!
Там, поміж стін окопних, пада сніг.
Немов крижинки замерзають сльози
І з диким болем падають до ніг.

Нема ні в кого радості від снігу,
Тріщить мороз — а в серденьку пече.
Зима для світу пише білу книгу,
Лиш в Україні кров по ній тече.