Квиток

Аромат стиглих яблук моє випромінює тіло,
Тих, що ми назбирали у нашім осіннім саду,
На чолі заметіль розтрусила сніжинки уміло,
Та у наших серцях запалила любов молоду.
Я не схожа на зиму і зовсім не схожа на осінь,
Я не схожа на інших красивих осінніх жінок,
Ми з тобою удвох, як весняних небес свіжа просинь,
Бо нам доля вручила в країну любові квиток.

Ми з тобою обоє ні в чому не схожі на інших,
Ніби квітів п'янкий різносилий такий аромат;
На землі не буває людей кристалічно безгрішних -
В наших доль і надій є один у житті адресат.
Я не схожа на зиму і зовсім не схожа на осінь,
Я не схожа на інших красивих осінніх жінок,
Ми з тобою удвох, як весняних небес свіжа просинь,
Бо нам доля вручила в країну любові квиток

Нам дістався квиток, коли осінь в життя завітала,
Ми його так тендітно поклали до теплих долонь;
Дай же, Боже, щоб нам ще зозуля років накувала -
І дармА, що сніжинки припали ласкаво до скронь.
Я не схожа на зиму і зовсім не схожа на осінь,
Я не схожа на інших красивих осінніх жінок,
Ми з тобою удвох, як весняних небес свіжа просинь,
Бо нам доля вручила в країну любові квиток