На нулі

Холодний погляд. Зламане життя.
Його кулак затиснув біль і відчай.
Емоції — нуль. Десь зникли почуття.
У бризках крові — зморщене обличчя.
Від тиші — дико. Холод по спині.
В думках — усі, хто став сьогодні "двісті".
Вже сліз нема — сховались в сивині
І у руїнах спаленого міста.

Лягають тіні злякано до ніг.
Все чорно-сіре, кольорів немає.
Він сигарету закурити встиг —
Ковтає дим і "Отче наш" читає.
Гримить земля під пісню канонад,
Виводить смерть свої мінорні ноти.
Летять убивчі кулі із гармат —
Він... дим колечком випускає з рота.

Спинився час, завмерло все на мить.
Він затягнувся, вимкнувши реальність.
В повітрі чад скрізь хмарами висить...
Та в сигареті — щастя. Це банальність.
Бо в цьому пеклі — цінності свої.
Тут інший світ — між смертю і життями.
Він курить після бою — на нулі...
Війна ж... у вухах... квилить голосами...