Не тисни

Не тисни на серце, ховайся під шкіру,
Там ближче до правди, до ран і до снів.
Я звикла мовчати, стискати вітрила –
Коли не слова, а лиш погляди – гнів.
Не рви мені душу – вона паперова,
Така, як в дитинстві ховав під замки.
Все можна зім'яти, та сказане слово
Не склеїть розірвані мрії й думки.

Ламай - не ламай, ми лишаємось близько.
По швах, по краях, де боліло й пекло.
Я більше не скло, та торкатися – слизько.
Вдихай - видихай і зроби "як було".
Ми зламані двоє, і всі ці уламки –
Мов зорі, що світять крізь темінь грудей.
Ми не ідеальні, без жодної рамки,
Достатньо, що поруч, не задля людей.

Якщо колись вітер розкида по світу,
І я вже не знатиму, хто ти і де, –
То знай: навіть попіл, розвіяний в літо,
Тебе пам'ятатиме. Не підведе.
Тримай – не руками, а тишею ночі.
Благай – не словами, а подихом снів.
І знай, я нічого так сильно не хочу –
Лиш бути з тобою до скону віків...