Вальс на згарищі любові

Пробач за те, що сильно я тебе кохав.
На жаль життя назад не повертає.
За ті слова, що я тобі колись сказав.
Чомусь без сліз любові не буває.
Чомусь, так щастя мало у житті.
І почуття, чомусь так довго не зникає.
Любов як сяйво, яке радує в пітьмі.
Та тільки жаль, без сліз любові не буває.

Слова згадаю, що потрібні нам були.
І все, що я хотів тобі сказати.
Згадаю квіти, що для нас колись цвіли.
Та швидко їм судилося зів'яти.
А вітер все наспівував для нас,
Так ніжно й трепетно мелодію кохання.
Та якось ми не знали на той час,
Що та мелодія уже звучить востаннє.

Ми не змогли одним шляхом пройти.
Лише почули душ своїх страждання.
І не змогли любов цю зберегти.
Вона лиш посміхнулась на прощання.
У кожному із нас тепер свій шлях.
У кожного із нас свої дороги.
А те, що мріяли залишилось у снах.
І повернути все не маєм змоги.

Не світять ясні зорі вже для нас.
Не радують більш роси світанкові.
Лиш затанцюємо удвох останній раз
Прощальний вальс на згарищі любові.