Закохався вітер

Закохався вітер в золотаву осінь.
Все по біля неї з трепетом кружляв.
Хоч блукав по світу та не зміг і досі,
Покохати іншу, бо її кохав.
А вона вдяглася в ягоди калини.
І кленове листя в коси заплела.
Нанесла на губи присмаку малини.
Почуття палкого в келих налила.

Застелила стежку килимом любові.
І чекала вітра із чужих доріг.
Із теплом у серці,і у кожнім слові
Все складала щастя на його поріг.
І п'янким напоєм вітра напувала.
Додавала чари з крапельки роси.
А любов горіла,а любов палала.
Серце завмирало від їх краси.

І звучала пісня під гітари звуки.
Ясний промінь з неба радість наганяв.
Він дивився в очі і тримав за руки,
Бо від всього серця осінь покохав.

Він дивився в очі і тримав за руки...
Бо від всього серця... осінь.... покохав....