Нашим захисникам присвячується

Ростики, Павлики, Дмитрики, Ромчики,
Бу́ли, здається, такими, як всі –
Татові хлопчики, мамині цьомчики,
Бігали в школу разо́м по росі.
Чубчик-непОслух і джинси зі шлейками,
Погляд допитливий – фото шкільне.
Десь ніби вчора ще були маленькими,
Нині ж – рятують тебе і мене.

Ромчики, Дмитрики, Павлики, Ростики,
Виросли швидко, змужніли в плечах.
Нині їм – тридцять, комусь трішки з хвостиком,
Тільки от втома безмежна в очах.
З них кожен другий іще не одружений,
Вчора вважали -- ще час є на все.
Їхнє "сьогодні" -- війною спаскуджене,
Да́й Бог, їм "завтра" любов принесе.

Дмитрики, Ромчики, Ростики, Павлики –
Справжні герої своєї землі.
Всі повертайтесь живими, журавлики,
І Перемогу несіть на крилі.