Зустрілись дві долі

На осінній дорозі, де листя кружляло,
Самотні зустрілися - він і вона.
Життя їх до зустрічі довго гойдало,
І в кожного доля була непроста.
Були на шляху і розлуки, й тривоги,
Дощі, і мовчання, і втома без сну.
І кожен ішов по тернистій дорозі,
Свою обриваючи щастя струну.

І ось через роки, у тиші вечірній,
Коли повернуло життя в листопад,
За мить ожили знову струни чарівні,
Немовби весна повернулась назад.
Немовби весна повернулась назад

І стали дороги на стежечку схожі,
Дві долі зійшлися у танці сердець.
У тиші вечірній, забувши про втому,
З'явився початок, де мав буть кінець.
Осінь життя узялА їх за рУки,
Щось нашептала тихенько обом.
На танго осіннє покликала внуків –
"Будьте щасливі!" - писанУла пером.

І ось через роки, у тиші вечірній,
Коли повернуло життя в листопад,
За мить ожили знову струни чарівні,
Немовби весна повернулась назад.
Немовби весна повернулась назад


І ось через роки, у тиші вечірній,
Коли повернуло життя в листопад,
За мить ожили знову струни чарівні,
Немовби весна повернулась назад.
Немовби весна повернулась назад