Лист в небо

І знову на фото твоє зі слізьми я дивлюся.
І все промовляю,що дуже тебе я люблю.
Як важко без тебе на світі, мій рідний татусю.
Як хочу побачить я знову усмішку твою.
А мама все плаче і все твій портрет обіймає.
Так довго говорить до тебе вночі при свічах.
Бо любить тебе і все більш за тобою скучає.
А скільки страждання і смутку у неї в очах.

Ми вечером з мамою дивимось разом на небо.
І зірочку бачим,що світить яскраво весь час.
А знаєш, татусю, вона дуже схожа на тебе.
Ми вірим - то ти посміхаєшся з неба до нас.
Я знаю, що бачиш ти нас і до нас розмовляєш.
Та тільки ти просто далеко й не чути слова.
І знаю, що з неба, мій рідний, ти нас захищаєш.
І те, що любов твоя завжди, татусю, жива.

Я знаю, що бачиш ти нас і до нас розмовляєш.
Та тільки ти просто далеко й не чути слова.
І знаю, що з неба, мій рідний, ти нас захищаєш.
І те, що любов твоя.... завжди... татусю... жива.