Вперта

ДотулИсь чолОм до мОго сЕрця,
І відчУй гарячий біль й тепло,
Я тобі, чомУсь, здавАлась впЕрта,
Чи між нами хтось посіяв зло?!
Я його із наших душ полОла,
Викидали, як гіркИй дурман,
Я тобІ, чомУсь, здавАлась впЕрта–
То булИ: ілЮзія й обман...

Розгадай мовчання таємницю,
Поверни той пОгляд що горІв,
Хай той блиск в очах твоїх іскрИться,
ПригадАй все те, що говорив...
СперечАтись з долею не будем –
Мед вона, чи гОстреє жалО...
Нас розсудить Бог, не тІї люди,
Що кидАти в спину люблять зло.

Що між нас– любов... перепетІя,
Чи інтриг надУманий роман?
А, можливо, це довготерпІння,
О, ти мій причАл, мій капітан!
Ми підІймем знов долі вітрИла,
Крізь туман на свІтло попливЕм,
Не дурман пожнЕмо, а чар- зІлля,
Ніжно так любОв'ю назовем!

ДотулИсь чолОм до мого серця,
І відчуй гарЯче в нім тепло,
Ти мене кохаєш – я не впЕрта!
Просто, хтось хотів посіять зло...
Хтось хотів... між нас... посіять зло...