Реквієм ^*

Всі молимось рАзом і віримо у Перемогу, –
В той день буде свято, як згине отой людожер.
Подякуєм всім, хто поміг, а насАмперед – Богу
І щиро оплачем всіх тих, хто не з нами тепер.
Хто рідних зненацька втрачав колись, тОй добре знає,
Як хочеться криком кричати в нічні небеса .
Щоночі шукати, що десь душа-зірочка сяє,
В молитвах просити, хай вічно вона не згаса.

У когось там зірочка, в іншого – ціле сузір'я
Цих ангелів наших у Божих світах мовчазниИх.
Як сироти, вийдем у двір в тихий час надвечір'я
І скажем, як нам одиноко і сумно без них.
На скільки побільшало там за цей час ангеляток –
З віками, за волю полеглих який вже мільйон.
І з неба тепер вони будуть всіх нас захищати –
Безгрішний, безстрашний, могутній, святий батальйон.

А скільки посиИвіло вмент, стали зовсім самотні
І мам, і батьків, в яких смерть відібрала малят.
І наша Небесна, із криці, майдАнівська сотня
Прийняла уже під крило у свій стрій янголят.
Над нами – їх душі, яскраві, як зорі на небі.
Ми вірим – немарно прожиИли вони свої дні.
І, якби не гірко булО, але йти далі треба,
Щоб край положити оцій найстрашнішій vійnі.

Ми кожного з них назавждиИ пам'ятаєм і любим
І з наших позицій ні крок не відступим назад.
Тому ще сильніше у битвах ми зціпимо зуби,
Тому ще міцніше в бою стиснем свій автомат.
Ми скажемо їм, що вони -- в нашім серці навіки,
А ще – в назвах вулиць нових відбудованих міст.
І сліз безутішних, гарячих ми вИплачем ріки,
А в наших церквАх ми відправим за них акафіст.