Врятований ранок

І знОву напОвнився сОнцем БожЕственний світ.
ЯкИй же він гАрний у цім золотАвім промІнні!
Так рАдісно бджІлка під рАнок вершИть свій полІт,
І Очі у неба сміЮться прозОрою сИнню.
ЛишЕ павутИнка на вІтах жасмИну тремтИть,
І рвУться від жАху сріблЯсті тонЮсінькі нИті.
У ніч цю пекЕльну не знАли, чи нам пощастИть,
Чи вдАсться зустрІти світАнків омрІяні мИті?

У трІснутім нЕба екрАні - повІтря ножЕм –
ПрожЕктори рІзали.
ЧОрні залІзні " мопЕди ",
ШукАючи жЕртву, пашІли зловІсним вогнЕм,
І сІяли страх ненавИсні убИвчі " ШахЕди".
Та небо здригнУлось від лЮті!!! ПредсмЕртний свій крИк
ЗалІзний чужИнець пустИв... І замОвкло гарчАння.
Під зАлпом снарядів бійців ПеПеО ворог знИк...
І кАнули в лЕту його всі підстУпні бажАння.

І знОву у вИсі, де щОйно гримІла грозА,
ПливЕ павутИнка - тонЕнька, мов пАм'яті нИті...
На кОжній сльозИнці - прозОра ранкОва росА...
ВдихАєм життЯ!... І радІємо... спОкою мИті!!....