Музика поезії

Я розчинюся краплями роси
Чи птахом у безодні сині неба,
Без слуху й милозвучної краси,
Не можу жити, музико, без тебе.
Ти додаєш щодня життя років,
Ця пісня про мелодій рим чарівних,
Мов ніжні клумби квітників,
Я про акордів груп рядочків рівних.

Коли я чую музики слова
Мені стає розкішній і зручніше,
Від музики п'яніє голова,
І враз стає душі моїй тепліше.
За все я вдячний музико, тобі,
Що музи чую соло на гітарі,
За металевий гомін на трубі і звуки
Ті, що стеляться у барі.

Неначе моря хвилями пливу
І знову підіймаю риму сплячу,
З тобою, рідна музико, живу
Від насолоди тішусь, ледь не плачу.
Вряди-годи вмиваюся дощем
Так в музиці минають дні і ночі,
Хоч на душі війни скорботи щем,
Все ж втілюю в життя проекти творчі.