В її очах ^*

В її очах він бачив цілий світ-
Безмежну синь замріяного неба...
Вуста червоні, наче маків цвіт,
Сміялися і кликали до себе.
Вона для нього Всесвітом була,
Світилася яскравою зорею...
І звідки тільки чари ті взяла?
Чому йому так добре разом з нею?!

Її думки на відстані ловив
Та відчував п'янке тепло долоні.
Кохання дарувало сил приплив
І чудодійні ніченьки безсонні.
Палким вогнем горіли почуття,
Манили в сад незвіданого раю.
Була та жінка - сенс його життя-
Невпинно говорив: "Тебе кохаю!"

Та час пройшов, і щось пішло не так-
В її очах з'явилася байдужість.
В його душі вселився дикий страх-
Втрачав кохану...Де ж то взяти мужність?
Вона, не озираючись, пішла
До іншого...Розбилось вщент кохання.
А він стояв, і плакала душа,
Бо то ж була любов його остання.

Ночами часто марилась у снах
Кохана жінка - ніжна і зваблива...
А він шукав тепло в її очах,
Небес блакить, та вже не було дива.
Розбите серце ниє і болить...
Який то сум, яка нестерпна мука!
Буває й так: згорає щастя вмить,
Коли в життя... вплітається.... розлука.