Терези любові

І вже жовтіє листя у саду,
Ти називаєш мене лагіднно - принадним
І все чекаєш: я ось- ось прийду.
Ставиш на ваги ти "хочу " і " можу ",
І уникаєш зайвих довгих слів.
Ту нашу ніч, на дивну казку схожу,
Осінь вже в'яже з золотих шовків...

"Хочу" і "можу "– терези любові,
Кружляє листя в бисторому танку,
Єднає осінь долі у розмові,
Вже сплівши казку - добру і п'янку.

Як Ти цілуєш солодко – то казка!
І опікає губи виноград,
Дотик твій кожен – це як Божа ласка,
І серця наші б'ються в один такт...
Нехай кружляє листя золотаве,
Час вже для нас уповільнИв свій біг,
В нашім коханні чистім і ласкавим,
Ти – моя схованка, і радість, і мій гріх...

Листя спадає тихо вже додолу,
Осінь зав'яже вУзли таємниць,
ТерЕзи знову звАжують нам долю,
Тою загрАвою на небесаах - зірниць.

В саду ще стиглий вітер. Він шепоче,
І замітає рОзлуки сліди...
Розради серце так нестерпно хоче,
Коли ти кажеш знов мені: - " Прийди..."

"Хочу "і "можу"– терези любові,
Кружляє листя у ніжнІм танкУ,
Осінь єднає долі у розмові,
Сплітає казку нам... солодку... І п'янку...