Любов-принада

До тебе я торкаюся– мовчиш...
Тепло тобі зсилаю, а не холод...
Я знаю, що ночами ти не спиш,
У шепоті твій чую ніжний голос...
Пробач, кохана, що я не зумів
Тривожні дні від тебе відвернути,
А за вікном холодний дощ шумів–
Нам гріх любові не давав заснути...

А гріх любові палить і горить,
Кидає скалки в полум'я кохання...
Любов-принада в ніч ніяк не спить,
Єднає почуття...аж до сп'яніння...
Бажання чую, а думки ловлю,
За кожним словом пауза— мовчання...
Дощ за вікном шепоче нам:" люблю..."
Моя єдина і моя жадана.


Я знаю все... усе я зрозумів,
Що доля і любов є нерозлучні,
І серед тисяч доленосних слів
Кохання і любов– взаємно вічні...
А гріх любові палить і горить,
Кидає скалки в полум'я кохання...
Любов-принада в ніч ніяк не спить,
Єднає почуття... аж до сп'яніння...