Три тисячі років триває війна

Ви в дні весняні положили життя
На вівтар святий України.
Вам руки дівочі не клали квіття,
Не несли брати до могили.

Останній цілунок на вашім чолі |
Не склали матуся, ні тато. |
Ніхто не світив вам свічок в голові, |
Брати не прийшли поховати. | (2)

Тортури і смерть не змогли вас зломить,
Ви тайну забрали в могилу.
По бурнім життю ви пішли спочивать
За чесне, священнеє діло.

Не сурмили сурми вам марш жалібний, |
Не справила тризну родина. |
Сповнили ви нації приказ святий |
Вам вдячна за це Україна. | (2)

Три тисячі років триває війна.
Смерть першими ліпших ховає.
Хто вижив в бою, тих чекає тюрма —
Між нами невільних немає.

Ми впали в бою, ми були молоді. |
Молися за нас, не полиш боротьби. |
Бери нашу зброю собі і тоді |
Ворожою кров'ю її окропи. | (2)

На сорок день вип'єм, освятим ножі,
Змішаймо напалм: хай ясніше горить.
Хай спалить міста, міністерства, суди.
Довічно судилось тривати війні.

Ми впали в бою, ми були молоді. |
Молися за нас, не полиш боротьби. |
Бери нашу зброю собі і тоді |
Ворожою кров'ю її окропи. | (2)

Ви жертвою в бою нерівнім лягли
З любови до свого народу.
Ви все віддали за нього, що могли:
І славу, і честь, і свободу.

За вами борців уже тисяча йде: |
На смерть і на жертву готова. |
Прощайте, ви браття, ви чесно пройшли |
Велику дорогу любови. | (2)