Сніжинки

Падає й не тане сніг на вулиці,
Знаю, мій коханий з небом судиться.
Знаю, десь блукає запорошений,
Стежечку шукає гість непрошений...
Снігом вередує біла віхола,
А весна сумує на канікулах,
Кришталеві сані льодом вкрилися,
А моє кохання забарилося...

Приспів:
Падають, падають, падають
Сніжинки золоті...
Згадую, згадую, згадую
Твої слова прості...
Тне візерунки, як подарунки,
Цей довгожданий сніг...
Тануть сніжинки, наче жаринки
В темних очах твоїх...

Повернусь додому я негодою,
Заховаю втому під колодою...
Візерунком-грою вікна вкрилися,
Ми з тобою вкотре розлучилися...
Ти прийди... - Тебе я кличу пошепки.
Квітка орхідея в'яне в кошику,
Поцілунок ніжний засоромиться
І мій замок сніжний враз розтопиться...

Приспів.