Камінсорі

Ти прийшов віддати,
Щоб забрала відчай:
Вийняла й поглинула
І у вікно кричала,
Де зима потроху гинула –
Згинула, це тоді дні зо два,
Майже сил не мавши,
Жалісно розрадила,
Як на зло, сьогодні майже
Вдвічі слабша марила, падала...
І жадібно ротом повітря ковтала,
Страшно бракує тебе...
Дряпала, дряпала й полатала...
Хто я тепер?.. Хто?..

Приспів:
Заходь! Вибач,
Мушу на порозі привітати,
Бо мушу тікати!..
Забудь! То не,
Що варто пам'ятати,
Я душу за спогад,
Душу за спогад віддам!..
Віддам!.. Віддам!.. Віддам!..

Ти забрав від мене гострі
Всі предмети, ковдрою вкрив
І все... На біду, даремно
Здогадалась, де ти –
Холодом вмилася,
А може це востаннє!
І доки є у нас чим мучитись –
Муч мене - це моє повстання,
Вимагаю в неба хоч якийсь ключ,
Щоб зачинити себе від тебе подалі,
Доки усе не мине, споглядатиму далі,
Пам'ятатиму день я...

Приспів.