Душевний вайб

Йой! Перед мікрофоном стоїть Вова зі Львова,
І зараз в нашому етері українська мова!..
Українська мова!.. Українська мова!..
Перед мікрофоном Вова зі Львова!..

Вдягну собі окуляри із фіолєтовим шклом,
Скрябін казав: Так легше стіни пробивати чолом,
Каже нема в країні репу, якийсь вареник з гімном,
Мені аргументовано з ним сперечатися не влом,
Бо вчуся любити людей, навіть, коли вони глупі
І весь їх гумор з несмішних відосів на ютубі.
Вони бачили гімна, бо плавали тільки в дупі,
Їх надто довго тримали в таких акваріумах всіх -
Тепер всі - рибки гупії.
Ображати то тупняк, за таке себе сварю,
Сварки то гімно, а не любов, а я ж типу люблю...
Зрештою як не любити, навколо вічнії душі,
Рибок і тваринок теж люблю, не їм м'ясо і суші.
Колись любив робити репчину, потім розбіглись,
Досі не шарю чи шось засліпило, чи був невіглас.
Досі рахую просрав п'ять років, чи здобув п'ять років,
Але я й досі тут і вчу свої уроки...

Люди добрі, у нас сьогодні в клубі будуть танці
Та за графіком гоцають тільки засранці...
Танці!.. Тільки-тільки засранці!..
Танці!.. Тільки-тільки засранці!..
В клубі будуть танці!.. Тільки танці!..

Навіть свічка горить, а я чомусь лише жеврію,
Надмірне обмірковування всього замість дії,
Замість сили волі, хоч інколи часто вологі вії,
Думав, шо здобув знання, та втратив віру і надію...
Думав, ну нашо мені то, ля комедія феніта?
Римують тепер, як діти, нема де правди подіти.
І замахався терпіти, і не так шоб зовсім вітер
В головій моїй та всеодно собі шкодую квіти...
Тре себе хвалити, ніхто крім нас і усі ці речі,
З голови сміття викидати, виганяти всю нечисть.
Голову до спеціаліста, хай собі там мастить плечі,
Тридцять баксів на годину зливають звідти всю сечу...
Моя зі мною говорить по три з половиною,
Але бере з мене як за одну - є ше хороші люди...
Плачу, сміюсь і дізнаюсь, шо лишився дитиною,
Та лікарка каже, шо все так не буде...

Мій район Сихів, де я всіх знаю!
Мій район Сихів, де я баскетбол граю!
Баскетбол!.. Баскетбол граю!..
Мій район!.. Мй район!.. Сихів!..
Сихів!.. Сихів!..

Цей репчик такий, як колись, три по шістнадцять рядків,
Просто душевний вайб для своїх сестер і братів.
Якшо ти раптом згубився серед новин і пантів,
Спинись на хвильку і насичуйся - говорить Львів.
Шукай себе тут і зараз, знаходь себе у собі,
Всі інші місця - це ілюзіі в твоїй голові,
Весь інший час не існує, ти може чув це колись,
Коли ти просиш-молишся, то краще дякуй-молись.
Не злись, що підрозказую тобі, ніби прохавав все сам,
Я тільки знаю, шо нічо не знаю, ось мій скромний храм.
Заходь у гості, захопи, будь ласка, чайного квасу,
Розкажеш чо досі не говориш мовою, посміємось разом,
Потім поплачемо, примножим радість, зменшим втому,
Безнадійка спитає чи можна до нас в гості, скажем: Ми не вдома,
Або: В нас не вдома, посміємось зі старих пріколів,
Лиш би пам'ятати: ми в садочку ше, ми навіть не в школі...

Все буде файно, інакше не може бути,
Запам'ятай це і постарайся не забути!..
Постарайся не забути!.. Постарайся не забути!..
Все буде файно!.. Все буде файно!..
Файно!.. Файно!..
Запам'ятай це і постарайся не забути!..
Файно!.. Файно!.. Файно!..