Журавлі

Мені здається часом, що солдати,
Які не повернулися з боїв,
Лягли не в землю рідну вічно спати,
А обернулись в білих журавлів...

Їх дружній лет нікому не спинити!
Вони нам подають невтомно клич...
Чи не тому так часто і й сумовито
Ми не відводим від небес облич?..

Крилатий ключ, такий до болю рідний,
За обрієм невдовзі промайне.
У тім строю прогалина помітна -
Чекає, мабуть, місце те мене...

Надійде час – у вирій зграя птича
Візьме з собою в журному ряду.
Тоді і я з-за хмари вас покличу
Благословити зміну молоду...

Мені здається часом, що солдати,
Які не повернулися з боїв,
Лягли не в землю рідну спочивати,
А обернулись в білих журавлів...