Сон-трава

Там де смерть ходила,
Де любов ступала,
Там красива сон-трава
На землі зростала!
Між світами вона цвіла,
Шепотіла тихо знов,
Берегла завжди в собі,
Біду і справжню любов!
Сон-трава - квітка магічна,
Для людей вона - незвична.
Хто сон-траву зриває -
Той спокою не має!

Приспів:
Ой, не рви сон-траву,
Не клич, не клич біду,
В ній сон і жива вода,
Квітка вона магічна така!
Ой, не рви сон-траву,
Вона бачить людський слід,
Кожну ніч і кожен ранок
Стереже цей білий світ!

Хто зірве без віри і без слів -
Пізнає тишу втрачених часів.
Не рви сон-траву, вона біль пам'ятає,
Образи свої вона не прощає.
Ти не рви сон-траву -
Не дарма вона розцвітає.
Своєю красою вона осліпляє,
Душу людей вона зігріває!

Приспів.

Дівчина йшла туманом
По росі, мов по межі,
Сон-трава їй заспівала
Про кохання і ножі,
Про слова, що ранять глибше,
Ніж холодна гостра сталь,
Про любов, що може стати,
Як крихка печаль...
Хто торкнеться серця діви -
Той навіки змінить путь,
Бо сон-трава не прощає
Тих, хто зрадив її суть...

Приспів.