Іван Сірко

Сива ніч над степом, місяць як клинок,
Тихо кінь ступає, чути кожен крок.
Дим від люльок, тягне спогад давніх літ,
Тут Сірко прославив - запорозький світ.

Приспів:
Слава козацька, як незгасний вогонь,
Слово Івана Сірка, для всіх закон.
Час завмер навіки, в золотих полях,
Історична постать, навіки у серцях.

Гуркотіли шаблі, як весняний грім,
Вороги тремтіли, перед військом тим.
Козак не схилявся, ні під чий наказ,
Бо свобода в серці - не на продаж в нас.

Приспів.

Іван Сірко дивиться на сонця схід,
Знає - буде битва, знає - буде бід.
Та не має страху в козацьких очах,
Бо за ним є правда, Бог і рідний шлях.

Приспів.

Поле закипіло, шабля - мов вогонь,
Кров і пил сплелися, кінський дикий гон.
Крик "За Україну!", рве холодний час,
І легенда пишеться просто серед нас.
Там, де степ мовчить і слухає віки,
Імена героїв - вічні маяки.
О-о-о-о-о!..

Приспів.

Затихають сурми, враг лежить в землі,
Сонце над могилами сходить у імлі.
Та допоки пісня лине між людьми -
Будуть жити вічно - Сірко і козаки.

Приспів.