Золоте ти моє дитинство

Проснулася вранці.... Щаслива й весела
Білесенькі банти вдягла й фартушок
Та раптом почула тихенько крізь двері:
Сьогодні останній у школі дзвінок.
Собі усміхнулась, а в серці тривога
І хтось незнайомий шепоче такий:
Це юність, як біла лебідка стояла,
Згортала дитинство в клубочок тісний...

Приспів:
Допобачення, прощавай,
Золоте ти моє дитинство!
Не забуду тебе я, знай,
Ти, як сонячний промінь чистий.
Допобачення, прощавай,
Ще не раз буду сумувати!..
Не забуду тебе я, знай,
Буду в гості тебе гукати!

Усе зрозуміла, ніщо не змінити,
Доросле життя за собою зове,
Стежинами буде водити, водити,
І кожен для себе цікаве знайде.
А школа, яка зустрічала щоранку,
Подивиться щемом тихенько у слід
І буде чекати, і буде стрічати
Малих першачків, ой, багато ще літ!..

Приспів.