Астролог

У нього палка потреба,
У нього жадання слізне:
Окраєць нічного неба
Піймати у фокус лінзи...
Бо він живе на горищі,
А там сутерени вищі:
У сутінках — мерехтіння
І сонце межує з тінню.
Він дивиться тільки вгору,
І небо лоскочуть вії,
Коли в полудневу пору
Від кухні смаженим віє.
Над містом літають птахи,
А поруч із ними "ахи",
Коли роззявлять на площі
Голодні роти бідолахи.
Земля собі пілігримить,
Кружляє собі й кружляє,
А хтось нові пелерини
На осінь собі замовляє —
А він живе на горищі
(Там зимно, там вітер свище),
Але насправді з горища
Небесна ковбаня ближча.
У нього маєтків немає —
Згори в декольте заглядає,
А в місті вічність минає
Не так, як він загадає.

(Балконне крило ажурне
Й сентиментальне, мов танґо,
Обжив бароковий янгол —
Створіння пухке й безжурне).
І взявши голову в руки,
Він крикне собі з розпуки:
"Чого я марную роки?!
Візьму попід руку Юзьку,
Піду в пивничку на Руську,
Забуду святі мороки!
Забуду святі мороки..."