Чому тебе кохаю?

Чому тебе кохаю? Напевно, за ті чари,
Вони невідомі, науковці їх ще не вивчали,
Тебе не зрозуміти, бо ти зовсім не така, як ті,
Що щукають правду десь в просторах самоти.
Ти любиш жити, як в останнє, посміхатись щиро,
І ти одна із тих, кого турбує Батьківщина,
Ти справжня Леді, тобі не потрібні ці Айфони,
І українська пісня стоїть в тебе на рінгтоні.

Ти полюбляєш вечір - біля каміну з тим,
Хто гріє твою душу - сильніше за камін,
Тобі не треба віз у паспорті, щоб посміхатись,
А головне, що можеж з ним на самоті зостатись,
Ти, як перлина, як стежина, що веде до мрії,
Ти вогонь, що, навіть, у мороз так тепло гріє,
Із сотен тисяч очей – твої завжди впізнаю,
Мені не соромно – сказати всім, як я кохаю!
ПР :
Ти – моя щира любове,
Неземна ти моя, неземна ти моя, неземна.
Ти – завжди поруч зі мною,
Я кохаю тебе, ти кохаєш мене
Бог це зна.
Із всіх людей, як на мене, - ти є найкраща людина,
З тобою, ніби вічність десь всього - одна година,
Колись тебе не знав, а зараз – ти моя дружина,
Моє щастя – це життя і ти - моя родина.
Кохання нас накрило – ніби то хвиля лавини,
Ми будували наше щастя з однієї цеглини,
А тепер – це форнеця, зі стінами до неба,
І нічого не треба – ти одна моя потреба

Тобі спасибі за те, що завжди поруч зі мною,
За наше щастя ти завжди готова йти війною,
Таких, як ти не буває, можливо – все це сон,
Але такий, що сниться нам обом, в унісон
Наскільки дивно це все, що слів не підібрати,
А нам цікаво, навіть, на одинці помовчати,
І розмовляти очима, для тебе я співаю,
Мені не соромно, сказати всім – як я кохаю!
ПР :