Летить час швидко

Що за сукню, дитинко вдягла ти?
Чи не рано тобі це вдягати?
Ти, дитинко, у мами спитай,
Бо побачить, і буде біда!

Хоч дивно, та це справді ти!
П'ятнадцять років, час летить!
Де та Барбі? Не бачив давно...
І хода вже: жіночий твій крок...

Ти зі мною не хочеш ділитись,
З ким ти дружиш, не хочеш відкритись...
Я хотів би дізнатись, хто він,
Хто тебе забере з рідних стін...

Сьогодні знову йдеш кудись,
В люстерку довго вже сидиш...
Не барися, дитинко, вернись!
Твій татусь вже півночі не спить!

Летить час швидко, просто жах,
І ти вже зовсім не дитина...
Ти вже свій вік переросла,
Покине вже гніздо пташина...

Летить час швидко, просто жах,
У мріях та земних турботах...
Панчохи в сіточку вдягла,
В шкарпетках ти тільки вдома...

Закохатись – це більш, ніж нормально...
Та, дитино, любов – це страждання...
Так за тебе хвилююся я,
Щоб не плакала потім щодня...

Спідницю ти вдягла й пішла,
Всміхнутись часу не знайшла...
Не барися, дитинко, вернись!
Твій татусь вже півночі не спить!

Летить час швидко, просто жах,
І ти вже зовсім не дитина...
Ти вже свій вік переросла,
Покине вже гніздо пташина...

Летить час швидко, просто жах,
У мріях та земних турботах...
Панчохи в сіточку вдягла,
В шкарпетках ти тільки вдома...