Леді в чорному

Прийшла вночі над ранком,
В неділю безнадійну...
І злий вітер тріпав довгі коси її...
Не знаю як знайшла мене,
Був ще морок безпросвітний,
Брів в оточенні руїн я,
Бо програв я в боротьбі...

Приспів:
A-а-а-а-а-а-а!
A-а-а, а!..

Спитала: Хто ж він, ворог твій?
Сказав, що є ще люди злі,
Без вбивств вони не можуть,
Їм ніщо життя і Бог...
Я прошу, мені дай коней,
Затопчу я їх усіх!
Таке було бажання
Їх позбавити життя...

Приспів.

Знай, війна - це вкрай погана річ,
Бо робить звірів із людей...
Сказала так мені:
Її не скінчиш ти за день...
Вона як мати всіх людей
У світ добра мене веде...
Боявся йти я далі сам,
Просив її: Зостань!

Приспів.

О, леді, ваша де рука,
Побути з вами хочу я,
Довірся! - руку подала,
Для серця був це дар...
Не в кількості є сила,
Будь певен, це помилка,
Коли покличеш, я прийду,
Я буду близько тут...

Приспів.

Сказавши це, вона пішла,
Зронити слова я не зміг,
Стояв, дививсь як чорний
Плащ зникав удалині...
Простішим шлях мій ще не став,
Та знаю я, що вже не сам,
І серце маю я нове.
Як згадую той день...
Якщо колись прийде вона,
Напийся мудрості сповна,
Ти мужність збережи як приз,
Залиш їй мій привіт...

Приспів. (2)