Двоє щасливих

Сапфіровим цвітом мигтіла швидка,
І як розгадати божественний план?
Спадкова ворожка розклала таро,
А я не вірю майстрам погодинних оплат.
Профспілка не проти моєї роботи.
Процент тільки вчасно плати.
Скажіть, все ж, хто проти,
Бодай на хвилинку
Вернути спочилих людей?

Приспів:
Щоб знову
Двоє щасливих додому верталися.
Знову
Смерть і життя на порозі віталися.
Сомнамбула.

Я - майстер гіпнозу, досліджую сни.
Моя пацієнтка у черзі вже рік,
У неї обличчя дитини, та все ж
Погляд ранньої втрати і досвід в очах.
"Залишся, мій любий", – сказала бідненька.
У трансі небіжчик явився очам.
"Ми стрілись в дитинстві і вже не прощались".
Я слухав цю сповідь, хотів би я так.

Приспів.

До радощів парою стільки ж біди.
Завершились чари, і наприкінці
Вона все ще бачила привид зблизька
І тихо сказала останні слова:
"Якщо в цьому світі ти радше, як спогад,
Який мені дихати сенс?
Я не егоїстка, я просто бажаю
Пошвидше зустрітись десь там".

Приспів. (2)