Заплакало небо

Заплакало небо у дні поминальні,
Вмиваючи горе холодним дощем.
Скотилися в душі сльозинки прощальні,
Лишаючи в серці незвіданий щем...
Схилилася мати над сином востаннє,
Один був у неї, надія одна...
У чорній хустині, жертовнім риданні
Йому на прощання сказала вона:

Приспів:
На щастя ростила тебе, любий сину,
І думала - будеш опора мені.
Пробач, рідна мамо, любив Україну,
До тебе приходити буду вві сні...

Мене ти побачиш в пахучій калині,
Що ніжно розквітне в саду під вікном.
А також в щасливій новій Україні,
У світлий Великдень за нашим столом!
Коли вдягнеш з батьком святкову сорочку,
Згадавши той день, як родила в грозу,
Душа моя буде з тобою в куточку
З очей витираючи ніжно сльозу...

Приспів.

Речитатив:
Заплакало небо у дні поминальні,
Вмиваючи горе холодним дощем.
Скотилися в душі сльозинки прощальні,
Лишаючи в серці незвіданий щем...

Приспів.

До тебе приходити буду...