Український псалом

Години - мов миті, століття - мов дні.
Клубочиться сила ворожа...
Але - поспішися на поміч мені,
Спаси мене, визволи, Боже!

Я знаю, що бачить Вседобрий Господь
І біль мій, і чорну ту зграю,
Що рве мою землю на шмаття, як плоть,
Й на душу мою зазіхає.

Прости мене, Боже, помилуй, пробач.
Я знаю, набриднути може –
В усіх поколіннях то розпач, то плач,
І зболене: Визволи, Боже!

Мільйонним хоралом на всі голоси –
Дитячі, старечі, дівочі –
Летить в небеса відчайдушне: Спаси!
І - Чом Ти покинув нас, Отче?

Були, що без плачу ставали на прю,
Пускаючи кров супостатам.
Вони відлетіли у вирій-зорю,
І, може, збагнули Твій задум.

Любов'ю великою Ти полюбив
Країну Свою калинову,
І в жертву за неї приносиш синів
Улюблених – знову і знову.

І знову, мов з попелу, край мій постав,
І знов посміхаються хтиво
Оті, що неправда у них на устах,
І їхня правиця зрадлива.