Без страху

Без страху дивиться у Всесвіт
Очима правди немовля,
А десь свинцями квітнуть весни
Й від болю в'юниться земля...

А десь розп'яті на хрестах
Брехні і заздрості людської
Поети сплять в німім покої
З убитим словом на вустах...

Ані хреста, ані могили
Над вбогим прихистком нема!
Вже вмерла і сама тюрма...
За що ви ж голову схилили?..

За слово правди, за людей!
Через людей несамовитих –
Продажних лицарів ідей,
Що вчили нас в неправді жити...

Земля уральська не пухка –
Їм душі муляє перина.
Лівіше серця – Україна!
І манить їх її рука:

Додому, козаки, додому! –
Збирай, вдово, своїх сиріт!
Співай пісень, козацький рід,
Дай жити слову молодому!