Що ти робиш зі мною, осене?

Що ти робиш зі мною, осене?..
Я ще мрію: простоволосою,
В літній сукні, ногами босими
Йти по рідній святій землі,
Милуватися в лузі квітами,
Що дарує так щедро літо нам...
Та – очима вже сумовитими
В небо дивляться журавлі...

Нещодавно мені наснилося,
Що ти, осене, забарилася.
Та – на ранок дерева вкрилися
Ніжним золотом сивини.
Я люблю тебе, осінь, різною:
Безтурботною, злою, слізною...
Та найбільше люблю я – пізньою,
І не бачу у тім вини!

Ти виблискуєш днями гожими,
На замріяну казку схожими –
Осягнути ніяк не можу я
Велич лагідну і німу...
Серце повниться хвилюваннями
Від приходу такого раннього.
Знай же, осене: до останнього
Сукні літньої не зніму!