Вишгородська осінь

Вишгород в осіннім диму
Так багато років тому!..
Я пустим провулком бреду,
Ще не знаю, що пропаду...

Я пустим провулком бреду,
Ще не знаю, що пропаду,
Що, неначе грім із небес,
Через мить побачу тебе!

І, неначе грім із небес,
Раптом я побачив тебе!
Обпекла мене гаряче
Поглядом бездонних очей...

Обпекла мене гаряче
Поглядом бездонних очей
І за поворотом крутим
Враз розтала птахом швидким!..

І за поворотом крутим
Назавжди розтала, мов дим!..
З того часу і кожен раз
Серце в грудях мре, завмира,
Лиш згадаю погляд очей,
Той, що й досі так гаряче!..

Лиш згадаю погляд очей,
Тих, що й зараз так гаряче,
І яких зустріть більш не зміг,
Хоч сходив немало доріг...

Більш таких очей стріть не зміг,
Хоч сходив немало доріг...
Може, я тоді повз любов, |
Може, мимо долі пройшов! | (2)

Вишгород в осіннім диму
Так багато років тому..
Так багато років тому,
А забуть не можу чомусь...
А забуть не можу чомусь...

Вишгород в осіннім диму
Півжиття, пів долі тому,
А забуть не можу чомусь...

Вишгород в осіннім диму
Знову пригадався чомусь...
Чом інакше сталось, чому,
Так багато років тому?..