Вуличка мого дитинства

Це була звичайна вуличка.
Липи. Лави. Квітники.
Школа. Біля школи — "Булочна".
Блиск веселої ріки.
Пофарбовані парканчики,
І кульбаби, і коза,
І морозиво в стаканчиках,
І фонтанчик, і базар.

Я ходила до дитсадика.
А за мною — котик Лис.
А в зелених палісадниках
Синьо півники цвіли.
Пахло кропом з магазинчика,
Півень радісно кричав,
А бабусі на ослінчиках
Колисали онучат.

А дорослі все балакали
Про незрозуміле нам.
І частенько мами плакали.
Бо була тоді війна.
Що таке війна — збагнула я
В літній день біля ріки,
Коли небо затягнулося
Чорнохмар'ям літаків.

І моя маленька вуличка
Спалахнула з краю в край —
Школа, біля школи — "Булочна",
Двір, і липи, і сарай.
Як будинки з криком падали
В палісадники лицем!
Я боюсь про це і згадувать.
Я боюсь писать про це.

Я живу на іншій вулиці.
Знову мир. І тиша знов.
В синім небі розгорнулися
Паруси новобудов.
Та іноді серце все-таки
Озирається назад...
Де дівчатко у беретику?
Де фонтанчик? Де базар?

Школа. Біля школи — "Булочна".
Сквер синичками дзвенить.
Я зітхаю: рідна вуличка
Не вернулася з війни...