Балада про врослий хрест

Відчуваєш тягар і стрес?
На тобі поставили хрест.
За недбальство чи інший гріх,
Чи що десь заплатить не зміг,
Загалом, причина проста:
Заробив ти свого хреста.

Уставай, бо треба іти.
Скрізь поглянеш – самі хрести,
На шляхах – черепи і кості,
І навколо такі ж хрестоносці...
Ну, а далі – гібридний ліс:
Хрест у тіло кожному вріс.

Що ж, довічно тягати хрест?
Тож відважуйся на протест.
Ви, хто ставив хрест на мені,
Ви хотіли, щоб день при дні
Я смиренно під ним ходив?!
Да пашлі ви, – казав один.

Не було сподіванням меж,
Та від долі не утечеш:
Я, оплавлений громовідвід,
Затуляю від бід і від
Зосереджених блискавиць
Всіх, що впасти не хочуть ниць.

Видно, є у мені азбест,
Бо ніяк не згорить мій хрест...