Мій внутрішній голос

Мій внутрішній голос, як правило мовчазний,
Вже третю годину говорить: Сідай. Не ний.
Я бачу, що ти назбирав до фіга сміття.
Послухай. А я розкажу тобі про життя.

Коли ти прийшов в цей яскравий буремний світ,
Ніхто не казав тобі: Потім напишеш звіт.
Ти бачив на себе план хоч на дві доби?
Було все інакше – як хочеш, так і греби.

Ніхто не казав тобі, чуєш мене, ніхто:
Ти мусиш носити краватку, костюм, пальто.
Не будеш робити цього – то спіймаєш гав!
І що ти робив? Ти бандани свої тягав.

І поки у когось – освіта, кар'єра, фах,
Ти їздив на фестивалі в своїх лісах,
А потім писав як не вірш, так якийсь есей.
Тобі ж це подобалось, правильно? От і все.

Постійно кудись летів серед біла дня.
Тебе не цікавили спілки і визнання.
А гроші тебе не цікавили й поготів.
Ти завжди робив тільки те, що ти сам хотів.

Тому якщо зараз не все тобі до смаку,
Згадай, що ти сам собі долю обрав таку.
Але якщо бути чесним, без каяття –
Хотів би прожити по-іншому все життя?

Мій внутрішній голос – такий собі терапевт.
Не варто від нього чекати якийсь рецепт.
Але я йому зобов'язаний майже всім.
Так, де мій новий рукопис? Сторінка сім...