Й таке буває

Вечорами сусіди вмикають музику -
Коена або LP. А в будинку навпроти
Хтось на скрипці вправляється -
Певно, дитина, язиком смичка
Куштує звучання світу: від різкої
Радості до печалі пекучої.

У моїй валізі війна розсипана
Битим склом поміж суконь,
Блокнотів і книг.
Але я усміхаюся, я і досі це вмію,
Усміхаюся кожній фігурі відсутності,
Зміненим значенням явищ і власним
Синцям під очима у дзеркалі -
І не впізнаю цю усмішку...

Так, буває, близького не впізнаєш -
Хто це говорить, звідки ці слова,
Яких не було в цьому горлі ніколи,
Що чужі цьому ротові рівно так само,
Як і сірий щебінь,
У калейдоскоп насипаний,
Як годинник в родинній вітальні,
Що раптом пішов навспак...

За столітніми стінами дому
Майже не чути міста.
Тут колись війна закінчилась,
Отже, й таке буває.
І футбольні фанати дмуть
У пластмасові пищики,
Як тритони - у мушлі, захланно,
На березі міфу і смерті...