Він жив

Він жив... Він жив...
Він жив, тільки серце яріло, |
Він жив, тільки кров гарячіла, |(2)
Коли дзвін бив... |

Прийшли... Прийшли...
Прийшли його ангели штири, |
Які його боронили, |
Які за нього молились, |(2)
Коли він жив... |

Сказав... Сказав...
Сказав йому чорний ангел: |
Ой ти, хлопче, молодий та ладний, |(2)
Безталанний... |

Чуєш... Чуєш...
Чуєш: не слухають дзвону, |
Бачиш: ламають ікони, |(2)
Згинеш марно...* |

Сказав... Сказав...
Сказав йому білий ангел: |
Ти був піснями багатий, |(2)
Ти жив, не зраджував брата |
В час розплати... |

Мовчав... Мовчав...
Мовчав синьоокий ангел, |
Ружа черлена в'яла, |(2)
Хор співав... |

Зело... Зело...
Зело, а скрипка тужила,
Зело, а кров стужавіла
На морозі...
Зело, тільки скрипка тужила,
Зело, тільки кров стужавіла
На морозі...

"Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
А ти шукай - червону тінь калини,
На чорних водах тінь її шукай.
Бо мало нас. Дрібнесенька щопта
Лише для молитов і сподівання.
Застерігає доля нас зарання,
Що калинова кров - така крута,
Така терпка, як кров у наших жилах.
У білій стужі білих голосінь
Ці грона болю, що падуть в глибінь,
Безсмертною бідою окошились."**

Хочеш зрозуміння, |
Хочеш - розбий об каміння |(2)
Пісню цю. |