Хома

Передмова:
Безкрайній степ і кургани... кургани... кургани...
Глибинний світ далекої і неповторної Скіфії.
Кожен курган зберігає у своїй глибині
таїну людських мрій, надій та незбагненного духу,
який живим вогнем відлунюється
у наших звичаях, обрядах, піснях.

Дивними часом є переплетіння людських доль.
Хомина могила зберігає у своєму серці гордого скіфа,
що затис у правиці меча.
Над ним похований запорізький козак
із своєю сестрою - шаблею.
А ще вище знайшов свій останній притулок кобзар Хома,
знищений голодомором 33-го.
Їх вічні душі зорями дивляться на нас з неба...
і знають, вочевидь, відповіді на болючі питання:
звідки ми, хто ми і куди ідемо...


Dm C Dm C Dm
Жив та й був скіф Хома,
C Dm
До звитяг не ситий.
Gm Dm
Як насіла чума -
C Dm
Та й пішла косити.

Приспів:
A# F
А дівчина Хомина
Gm Dm
Поїхала до млина.
Gm Dm
Вертається із млина -
C Dm
Хоми уже нема.
A# F
А дівчина Хомина
Gm Dm
Поїхала до млина.
Gm Dm
Вертається із млина -
C Dm C Dm
Хоми уже нема.
Dm C Dm
На-на-на-на-на-на-на.

Треба ж статись тому -
Від чуми не згинув!
Стріли турки Хому,
Козака з Чигирина.

Приспів.

Дід мій землю любив -
Мав комори повні.
Але він заробив,
Як Хома на вовні.

Приспів.

Я іще на коні
В світ лечу великий.
Ще не скоро мені
Гратимуть музики!

Приспів.