Гуцул – експрес

Дивлюся на колєйку
На п'яту й шесту рейку,
Які ідуть з Франківська аж на Львів.
Тепер різдвяні свята,
Збираюся до тата,
Він мене в Букачивці запросив.

Народ собі помалу
Посипався з вокзалу,
Виходить до перона на путю,
Пішов по ребрах протяг,
Нарешті їде потяг,
Який нас порозвозить на кутю.

Їде поїзд Гуцул-Експресс,
То є чудо з усіх чудес,
Українське наше рідне МПС,
Гарний поїзд Гуцул-Експресс.

Усе, що може лізе
Між клумки та валізи,
За хвилю у вагоні весь Франківськ,
Коли потрібна сила,
Беремо масу тіла
І множим на прискорення та тиск.

На мені щось повисло,
Колінами притисло
І дихає грудями у чоло,
У вусі чиясь п'ятка,
Але втішає згадка,
Що їду я до тата на село.

Їде поїзд Гуцул-Експресс,
То є чудо з усіх чудес,
Хто з квитками, а хто, звичайно, без,
Гарний поїзд Гуцул-Експресс.

Розлили по вагону
Літру самогону
І носиться в повітрі його дух.
Шановні пасажири,
Заткайте в носі діри,
Будете нетверезі через нюх.

В кабіні машиніста
Усі геть п'яні чисто,
То де вже там триматись за керма.
Та поїзд в бік не піде,
Бо він по рейках їде,
А рейка, як відомо, є пряма.

Їде поїзд Гуцул-Експресс,
Машиніста керує фест,
Он де Галич, а он Бурштинська ДРЕС,
Гарний поїзд Гуцул-Експресс.

Дивлюся я до шиби,
Вже й в Букачивці ніби,
Але ніхто не тисне на гальма,
Крім того, на стопкрана,
Хтось повісив чемайдана,
І вийти мені права вже нема.

Була би залізниця,
А решта - то дурниці,
І я собі стрибаю на ходу,
Лапайте мене, тато,
Інакше я до свята
До Вас у Букачивці не впаду.

Їде поїзд Гуцул-Експресс,
Добрий вечір, Христос воскрес!
Я до тата лечу з небес,
Гарний поїзд Гуцул-Експресс.