Пісня про Василя Стуса

Окрім віри у себе,
Більше від страху,
Ще ніким не знайдено
Ліпших ліків,
Ось чому фахівці
З оскверіння праху
Закусили до крові
Мундирні лікті.
Бо в тяжкий ланцюг
Червоного блуду
Не дають вірші
Закувати душу.
І уперте Стусове:
"Я так буду!"
Відгукнеться в кожному
"Я так мушу!"

Приспів:
Примкніть багнети,
Станьте у шанцях,
Кращі поети –
Вічні повстанці.
Ті, що з руїни
Творять державу,
Від України - |
Героям слава! | (2)

А, коли не залишилось
І зовсім часу,
Не залишилось болю
І сліз на віях,
То шляхом подібним
На шлях Тараса
Повернувся мертвий
Поет у Київ,
І тоді занедужали
Від істерик
Сановиті і підлі
Далекоглядці,
Автори і актори
Псевдо містерій,
Пишно поіменованих:
"Розквіт націй".

Приспів.

Прах, як порох, їм страшно
Пускать на волю,
З-під нового арешту
Червонозему,
Та слова, що постали
З вогню і болю,
Неодмінно підпалять
Стару систему,
Що зрівняла в правах
Бушлат політзека
І святу наготу
Господнього Сина.
Ось чому із Народич
Летять лелеки до Кремля
І тримають в дзьобах жарини.

Приспів.