Жіноче алегро

На роботу я біжу, із роботи я біжу,
Все ногами і ногами, чую, зара, як коняка заіржу.
Вдома стряхую піну, і у ліжко, як в труну,
А на ранок просинаюсь, і за хвилю знов жену, як на війну.
Певно, об стінку колись розіб'ю собі лоба,
Та хочеться їсти, і мусиш до їжі спішить.
Давно я - не жінка, а просто бігуча худоба,
Коли ж худоба не знає, до чого біжить.

А час іде: тік-так... Водолій - мій знак.
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так -
Хоч би взяв хто втопив, бо інакше ж ніяк.

Може, знає, де мета моя газова плита,
Між каструлями галопом пролетіли молоді мої літа.
Може, скаже магазин, хто з нас дурень: я чи він,
Чи то ціни доганяти, чи самій мені тікати від тих цін.
Кручусь по колу, як загнана в колесо білка,
З тижня на тиждень і в п'ятницю ледве жива,
Маю надію, що легше буде з понеділка,
Та то помилка, бо в кола кінця не бува.

А час іде: тік-так... Он стрілець - мій знак.
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так -
Хай застрілив би вже, бо інакше ж ніяк.

Доля жіноча, почуй мої щирі волання,
Чи допоможеш до щастя добігти мені?
А серце ще хоче, ще просить якогось кохання,
Але кохання лиш сниться тепер уві сні.

А час іде: тік-так... Далі як? Та ніяк!
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так -
І коли ж то усе трафить наглий шляк?