Пісня Марії Магдалини

А Ти живий! – що б там не говорили,
Що б не плели про Тебе і про нас, –
Живий в світах, в яких не мають сили
Ні римський цезар, ні вселенський час.

Хоча і тут вони не є всесильні:
Час вб'є царя, царі вбивають дні –
А Ти мені цвітеш у кожнім зіллі,
Смієшся в кожнім щебеті – мені.

Як я в ту ніч за тим кущем ридала!.. –
Такий був страх, і біль, хоч вовком вий...
А нині йду – свистить услід Магдала,
А я сміюсь від щастя: Ти – живий!..

Живий, живий! – лиш на горбі розлогім
Спеклися кров Твоя і пил епох...
Бог є Любов – це страшно, бути Богом! –
Але без цього і Любов – не Бог.

Любов сильніша канчуків і палиць,
Що їй мечі – вона для них, як дим,
І ті слова, що Твій залишив палець,
Переживуть і цезаря, і Рим.