Балада про ненависть

Раділи спершу дзеркалу,
Як іграшці новій,
Тепер кричать - воно криве,
Розбий його, розбий!
Стара взаємна нелюбов
П'янкіша від вина,
Під словом "громадянська"
Хтось дописує "війна"...

Хтось слухає лукавого,
Хтось пише в органи листи,
Хтось доводить правду
Там, де треба і не треба.
А хтось кричить на мітингах,
Благає справедливості,
Чи це закон історії,
Чи внутрішня потреба?..

Не гірші площ Алма-Ати
Прадавні львівські вулички,
І наша радіація
У них - це Сумгаїт.
Порвався фронт історії
І наші дні втягнулися
В міжкласові, в міжкастові,
В міжмафійні бої.

Спасибі хоч за імена,
Що підняли з глибин,
А зміни справжнії тривкі,
Так мало ще новин
Про розстріли своїх, чужих
І вибір ворогів,
Про колективне каяття
І сміх, і гріх, і гнів.

Від заклинань попів
Іконостасами медальними
Забув слова, а колесо
Історії в ярмі.
Вже коні знають, що сказати
Ближньому і дальньому,
А он хтось йде на нитті разом
Виштовхнути - ні,
Поки що ні, а жаль!..