Очі такі різні водночас...

Ми зустрітися могли десь в іншому мереживі
Палких слів і незбагненних мрій
Там, де очі водночас здивовано щасливі і збентежені
Поміж чимось невдоволених собою вій.

Дивом дивуватися й гортати час у пам'яті,
Лише очі у захопленні блищать,
Навіть дивиною неможливо пояснити бліки ті,
Коли через вії дивляться вони й про щось мовчать.

Тільки б не сполохати у візерунках пам'яті
Давній спомин про мереживо ночей,
Котрі у примарних снах були освітлені
Блиском поміж вій примружених очей.

І на мить на місці встояти не в силі
Йдуть роки, а потім вони просто вже летять,
Спогадів політ затамували такі милі
Очі, що крізь вії дивляться й про все мовчать.

Невід'ємним у житті є спомин вічності:
У безодні й безкінечності ночей
Є згадати що, коли вони були осяяні
Світлом хоч на мить здивованих очей.